11.11 ХІМІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ.
СТІЙКІ ХІМІЧНІ ЗАБРУДНЮВАЧІ
Стійкі забруднювачі – хімічні елементи та їх сполуки, що не піддаються деградації у довкіллі, або піддаються руйнуванню дуже повільно і тому для них є характерними явища міграції та акумуляції. Основними стійкими забруднювачами є:
– стійкі органічні забруднювачі
– важкі метали та металоїди
– неорганічні сполуки (хлориди, нітрати, фосфати, сульфати, ціаніди)
Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ) – складно піддаються мікробіологічному розкладанню і характеризуються вираженими токсичними властивостями.
Стокгольмською конвенцією про стійкі органічні забруднювачі (2001) найважливішими СОЗ визнано 12 речовин:
Перша група є застарілими і у даний час забороненими пестицидами. Їх виробництво припинено, проте залишилися невикористаними тисячі тон запаси у сховищах.
Друга група включає промислові продукти, які використовуються у технічних приладах і в даний час, хоча їх виробництво припинено (старі електролітичні конденсатори, трансформатори). Крім того, ПХБ утворюється при спалюванні сміття. ГХБ використовується у піротехнічних засобах та як фунгіцид та інсектицид.
Речовини третьої групи спеціально не виробляються і на даний час ні де не використовуються. Вони утворюються при процесах хлорування та спалювання природного палива. Крім того, мікробіологічне розкладання сміття при підвищеній температурі також супроводжується виділенням зазначених речовин. Це особливо небезпечні речовини, які практично не руйнуються у довкіллі. Характерна виражена біоакумуляція (гідрофобні, ліпофільні). Реєструються у тваринах по всьому світі. Впливають на імунну та нервову системи.
