11.4 ФІЗИЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ.
СВІТЛОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ
Світлове забруднення – порушення інтенсивності і ритміки природної освітленості певної території в результаті дії штучних джерел світла.
Енергетична складова штучних джерел світла значно поступається величині сонячного випромінювання. Тому штучне освітлення само по собі безпосередньо не призводить до порушення енергетичних процесів у живих організмах та екосистемах. Проте, світло має важливе інформаційне значення. Зміна дня і ночі має надзвичайно важливий регуляторний вплив на всі процеси життєдіяльності організмів. Зміна періодичності освітлення виступає водієм ритму життєвих процесів, а також тригером, що синхронізує процеси в біоценозі (наприклад, розмноження, міграції).
Штучне освітлення є неодмінною ознакою сучасної цивілізації. Інтенсивність освітлення є пропорційним показником розвитку економіки регіону та щільності населення, а отже – і показником впливу на довкілля
Світлове забруднення в містах Європи
Наслідки світлового забруднення:
1) Порушення режиму світлової та темнової фази рослин. Протягом світлової фази фотосинтезу рослини накопичують АТФ та протони гідрогену у вигляді НАДФ*Н2. Протягом темнової фази відбувається фіксація вуглекислого газу та синтез органічних сполук. Порушення тривалості цих фаз призводить до дисбалансу функціонування фотосинтезу у рослин.
2) Загибель птахів та літаючих комах внаслідок порушення орієнтації. У темний період доби для більшості наземних тварин світло відіграє надзвичайно важливу роль для орієнтації простору. Природних нічних джерел світла небагато, а інтенсивність їх світіння – слабка. Тому при здійсненні перельотів, тварини обирають як орієнтир найбільш яскраве світло. Штучне світло перевищує яскравість місяця та зірок, тому тварини прямують до ліхтарів, фар та маяків, розбиваючись та пошкоджуючи обладнання.
3) Подовження світлового дня у людини призводить до зниження рівня гормону мелатоніну. Людина сучасної цивілізації штучно продовжила світловий день та скоротила тривалість темного періоду доби з 12-15 годин до 5-6 годин. Більшість гормонів мають чітко виражений добовий ритм синтезу. Зокрема, гормони щитоподібної залози та гіпофізу виділяються у кров’яне русло у певні періоди доби. Найбільш дослідженими є порушення секреції мелатоніну, гормон епіфізу, який найбільш активно вивільнюється у кров’яне русло в середині ночі. Цей гормон має широкий спектр ефектів: регулює секрецію інших гормонів, кров’яний тиск, дозрівання статевих продуктів, має виражений антиоксидантний ефект та протипухлинну активність. Вважають, що сучасна людина характеризується дефіцитом мелатоніну.
