Шумове (вібраційне) забруднення – форма фізичного забруднення, яка проявляється у вигляді збільшення рівня механічних коливань середовища понад природний фон.

​

Акустичний шум, який ми сприймаємо за допомогою органів слуху, є окремим випадком механічних коливань, які можуть передаватися також через тверде та рідке середовище (на цьому основана сейсмоакустика та гідроакустика). Шумові ефекти поширені у природі і відіграють важливу інформаційну та комунікаційну роль. Передача механічних коливань по поверхні землі є важливим способом зв’язку деяких тварин (слони відчувають тупотіння інших особин на відстані понад 10 км). Ще більш важливим цей вид отримання інформації про довкілля є для водних організмів (наприклад, бічна лінія риб є специфічним органом сприйняття таких коливань; гідролокація китоподібних дозволяє орієнтуватися за відсутності інших подразників).

​

Наслідки впливу шумового забруднення залежать від рівня звукового тиску, амплітуди та частоти коливань. На практиці гучність звуку та інтенсивність вібрації вимірюють у децибелах (Дб).

​

Наслідки шумового (вібраційного) забруднення розрізняються в залежності від ролі для живих організмів акустичних органів чуття.

​

1) Порушення орієнтації у просторі. Перевищення фонового рівня шуму призводить до дезорієнтації тварин у просторі, порушення їхньої поведінки (стан занепокоєння) та нормальної життєдіяльності.

Найкраще вивченим є вплив шуму на людину. Звичайний рівень звукового шуму для людини становить 60 Дб, рівень понад 75 Дб викладає емоційне подразнення (роздратування), 90 Дб – поріг порушення слуху, 120 Дб – викликає больовий синдром. Гучність слуху близько 100-110 Дб призводить до порушень функціонування нервової системи (звукове сп’яніння при гучній музиці).

Для багатьох тварин порогова гучність звуку, яка викликає зміни поведінки, є значно нижчою, ніж для людини. Звична для людини інтенсивність звуку викликає стан занепокоєння та відлякує більшість наземних тварин, оскільки для них сильний звук (голос) у всіх випадках є ознакою небезпеки. Тому поблизу населених пунктів, автомагістралей, промислових об’єктів не трапляються великі ссавці, знижується щільність гнізд птахів. Для водних тварин гучні звуки можуть викликати дезорієнтацію у просторі, що може бути однією з причин самогубства китоподібних та акул.

​

2) Руйнування тканин та органів. Механічні коливання середовища значної сили призводять до механічного руйнування тканин живих організмів. У зв’язку з тим, що цитоплазма клітини являє собою водний розчин, який практично не стискається, механічне коливання практично без втрат передається в середину тканини та призводить виникнення явище гідравлічного удару. Для людини такою величиною є сила звуку понад 150 Дб (контузія, вибухове поранення). У зв’язку з тим, що водне середовище у 4 рази краще проводить коливання, поріг руйнування тканин для водних організмів є нижчим.

​

3) Зміни грунтового покриву. Вібрація, яка передається у грунті здатна призводити до його ущільнення, витискання води, просідання поверхні, утворення порожнин, зміни рельєфу. Механічні коливання грунту поширюються на значні відстані, що може впливати на процеси грунтотворення. Інтенсивна вібрація може викликати пригнічення росту рослин та підземної фауни