11.9 ХІМІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ
Хімічні агенти, які можуть виступати забруднювачами і при досягненні певної концентрації у середовищі викликають токсичний ефект, отримали назву токсиканти.
Серед токсикантів виділяють групи речовин, які мають надзвичайну токсичність:
Токсини – специфічні отруйні сполуки, що виробляються живими організмами.
Ксенобіотики – генетично чужорідні для біосфери речовини, синтезовані людиною. Найчастіше мають негативний вплив на все живе.
Високу отруйність токсинів можна пояснити тривалою еволюцією біологічних отрут, протягом якої вони вдосконалювалися у напрямку зменшення кількості та збільшення ефекту (синтез токсину для організму вимагає витрат енергії та речовини). Висока токсичність ксенобіотиків пов’язана з відсутністю еволюційно сформованих пристосувань живих організмів до цих сполук та часто їх значною стійкістю у довкіллі (наприклад, діоксини та бензофурани).
Одна з найотрутніших сполук – тетродотоксин риби фугу (LD50 перорально для людини 0,01 мг/кг)
Хімічне забруднення – явище надходження чи виникнення у навколишньому середовищі хімічних агентів (елементів та їх сполук) у кількостях, що виходять за межі граничних природних коливань і викликають порушення функціонування екосистем внаслідок токсичного ураження найбільш чутливих ланок.
Види хімічного забруднення:
- забруднення абіотичних компонентів екосистем: атмосферного повітря, води, грунту.
- забруднення біотичних компонентів: автотрофних організмів (продуцентів), гетеротрофних (консументів).
- забруднення харчових продуктів, призначених для споживання людиною.
Останній вид хімічного забруднення є окремим випадком забруднення компонентів довкілля, які використовуються людиною.
Розуміння поняття хімічного забруднення ускладнюється традиційним сприйняттям наслідків забруднення у вигляді «отруєння». Дійсно, основною ознакою наявності хімічної речовини у середовищі, є виникнення специфічної реакції організму. Отруєння (інтоксикація) – патологія, що виникла як результат надходження до організму отрути. В даний момент накопичено значну кількість даних, які вказують на наявність прихованих наслідків дії хімічних агентів, які часто відділені у часі (онкогенна та канцерогенна дія, тератогенна та алергічна дія). Тому потенційно, будь-яка хімічна сполука може призводити до інтоксикації. Виходячи з відомої тези Парацельса «Ніщо не позбавлено отруйності», (Paracelsus, він же Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгайм, 1493–1541, – лікар і основоположник ятрохімії), варто завжди мати на увазі, що одні й ті самі речовини, конче необхідні в мікро-кількостях, спричинюють отруєння за відносно невисокого їх вмісту.
