3.7 ОПТИМУМ ТА ПЕСИМУМ ЧИННИКІВ ДОВКІЛЛЯ
Але в межах зони толерантності організм не просто існує, його життєдіяльність характеризується різними кількісними проявами. Наприклад, якщо критерієм життєдіяльності буде швидкість росту, то можна побачити, що організм практично не росте в умовах, наближених до країв зони толерантності. У той же час, приблизно всередині цього діапазону, швидкість росту буде максимальною. Зазвичай цю закономірність ілюструють симетричною дзвоноподібною кривою (але це скоріше виключення).
Поділ зони толерантності організму за параметрами життєдіяльності
Ефективність життєдіяльності організму залежить від енерговитрат. За оптимального значення чинника довкілля енерговитрати організму є мінімальними – зона оптимуму. Діапазон напруженості екологічного фактора, за кого організм реалізує всі притаманні йому функції – ріст, розвиток, розмноження – називають зоною комфорту. Збереження стану гомеостазу в несприятливих умовах вимагає додаткових витрат енергії, що викликає пригнічення деяких функцій організму (ріст, розвиток, розмноження). За крайніх умов організм може тільки переживати або виживати (аж до стану анабіозу) – зона песимуму. В її межах всі енергетичні витрати організму йдуть на підтримання базального обміну (енерговитрати на підтримання мінімальної життєдіяльності). Наприклад, для дорослої людини (чоловік, 40 років, 80 кг, ріст 185 см) базальні енерговитрати становлять не менше 1800 кКал/добу або 23 кКал/добу на 1 кг маси. При цьому для дорослого коропа (масою понад 1 кг) – 12 кКал/добу на 1 кг маси (подумайте, чому така різниця!). Зниження цієї величини призведе спочатку до використання наявних енергетичних запасів організму, а після їх вичерпування – до голодної смерті!
Енергетичні витрати організму в межах зони толерантності та їх структура (для людини)