4.2 СВІТЛО ЯК ЕКОЛОГІЧНИЙ ФАКТОР
Сонячне світло – основне джерело енергії, за рахунок якого існує життя на планеті, відбуваються процеси тепломасообміну у атмосфері і гідросфері, та функціонує біосфера в цілому. Крім того, надзвичайно важливою є його інформаційна складова завдяки чіткій періодичності змін інтенсивності. Сонячне світло в атмосфері являє собою безперервний потік електромагнітного випромінювання, який ми умовно поділяємо на певні діапазони відповідно їх фізичним властивостям та за особливістю сприйняття аналізаторами людини. До верхньої межі атмосфери надходить в середньому 1367 Вт/м² або 1,98 кал/см2 за хвилину (т.з. «сонячна стала»). По мірі проходження крізь атмосферу відбувається поглинання частини спектру – ясним сонячним днем в полудень до поверхні Землі може дійти не більше, ніж 67% його енергії.
Зміна спектрального складу та енергетичної характеристики сонячного світла після проходження крізь атмосферу (CC BY-SA 3.0, https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=2623187)
Ступінь цього ослаблення залежить від діапазону. Наприклад, ультрафіолетові промені з довжиною хвилі менше 300 нм затримуються озоном стратосфери, а інфрачервоні промені – водяною парою (утворення «парникового ефекту»). В результаті в ясний день, пряме сонячне випромінювання біля Землі складається (пряма радіація): 10% з ультрафіолетового випромінювання; 45% з видимого світла; 45% з інфрачервоного випромінювання. В результаті розсіювання світла, атмосфера здатна випромінювати світло з всього небозводу (розсіяна радіація), а в її спектрі переважають блакитні промені та інфрачервоні.