6.3 СТАТИЧНІ ПАРАМЕТРИ ПОПУЛЯЦІЇ. ПРОСТОРОВИЙ РОЗПОДІЛ
Просторова структура популяції — це характер розподілу у популяційному ареалі окремих особин або їх угруповань. З одного боку, цей розподіл залежить від різноманітності умов довкілля. З іншого боку – від біологічних особливостей виду, в першу чергу від рухливості та його особливостей поведінки. І те й інше виявляється украй важливим для формування генетичної структури популяції, а також для визначення загальної величини ареалу, який займає популяція.
Статичні параметри популяції - характеризують стан популяції у конкретний момент часу, для якого вони є умовно незмінними. Для визначення таких параметрів достатньо проведення одного дослідження. Проте, слід пам'ятати, що у наступну мить ці параметри будуть іншими.
Випадковий розподіл може існувати при виконанні трьох умов:
-
ресурс розподілено рівномірно;
-
умови середовища однорідні;
-
у особин відсутня територіальна поведінка.
Наприклад випадковий розподіл характерний, для павуків, які живуть у лісі, чи дощових червів в лісовій підстилці, або личинок хрущаків у мішку з борошном. При незначних масштабах досліджень випадковий розподіл може траплятися достатньо часто. В переважній більшості в природних екосистемах при збільшенні масштабу проявляється гетерогенність розподілу ресурсу та умов, що у свою чергу призводить до нерівномірності розміщення особин у просторі.
Схематичне представлення просторової структури популяції
Випадковий розподіл Рівномірний Груповий
Рівномірний розподіл спостерігається коли:
-
організми характеризуються чіткою територіальною поведінкою;
-
існує гостра конкуренція або антагонізм між особинами;
-
щільність популяції досягла максимального значення
Як і попередній варіант розподілу, рівномірний розподіл у природі зустріти важко. Зазвичай як ілюстрацію такого типу розподілу наводять розміщення дерев у лісі, де конкуренція за світло настільки висока, що вони ростуть один від одного на максимально можливій відстані. Регулярний розподіл найчастіше можна спостерігати в штучно створених людиною сільськогосподарських системах, коли простір використовується з максимальною ефективністю. Іншим прикладом ефективного використання простору є процес займання пасажирами місць у порожньому вагоні метро. Якщо люди є незнайомими, вони спочатку розміщуються на максимальній відстані один від одного, намагаючись тримати індивідуальний простір. По мірі заповнення вагону простір ущільнюється. Але навіть при максимальному завантаженні, відстань між пасажирами буде приблизно однаковою.
Найчастіше у природі спостерігається утворення різного роду скупчень (груповий розподіл). Причинами цього можуть бути:
-
просторова нерівномірність розподілу ресурсу або умов;
-
розмноження малорухливих організмів, коли нащадки нездатні дистанціюватися один від одного або від батьківських особин;
-
складні внутрішньовидові взаємовідносини (соціальність).
Тип розподілу особин у просторі може не бути сталою біологічною характеристикою виду. Цей популяційний параметр міняється при зміні умов середовища. Наприклад, хижі тварини (тигри або рисі) утворюють пару лише на період спарювання.
Однак якщо особини в популяції мають тенденцію утворювати групи визначеної величини (наприклад, пари у тварин або вегетативні клони в рослин), то розподіл самих груп може виявитися більш близьким до випадкового або навіть рівномірного.