6.7 ВІКОВА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ
Вікова структура популяції – статичний популяційний параметр, який характеризує співвідношення різних вікових груп організмів у популяції. Кожна особина завжди є членом певної вікової групи — покоління, приплоду, вікової групи. Тому неминуче, що кожна популяція повинна володіти певною віковою структурою.
Вікові групи можуть виділятися за як за абсолютним віком (календарним), так і за певними віковими показниками (фізіологічний вік). Причому, календарний вік практично в екології не використовується. Навіть на побутовому рівні при спілкуванні людський вік ділять не за абсолютними показниками (дошкільний, шкільний, підлітковий, до 30, «кому за 30», передпенсійний, пенсійний). Для живих організмів з тривалим терміном життя, або навпаки, з коротким, абсолютний вік є неінформативним. Тому для визначення вікової структури популяції використовують поділ на дорепродуктивний, репродуктивний та пострепродуктивний вік. Наприклад, для дубу черешчатого, вік якого може сягати 2000 років, відношення цих вікових періодів можна представити наступною схемою:
Зручним методом візуалізації вікової структури популяції є «вікові піраміди». Для двостатевих організмів вікову піраміду розділяють навпіл для кожної статі, оскільки виживання та тривалість життя їх може значно відрізнятися (найчастіше самки живуть довше).
Частину популяції, яка тривало розмножується називають запасом популяції, а ту частину молодих особин, які досягли статевої зрілості - щорічним поповненням популяції. У видів з однією генерацією протягом життєвого циклу (наприклад, деякі комахи) запас практично дорівнює нулю і розмноження здійснюється цілком за рахунок поповнення. У видів з великим числом генерацій запас складає значну частку популяції. Величина поповнення становить невелику, але стабільну частку.
Структура вікової піраміди
За шведським демографом А.Г.Сундбергом (1894) розрізняють три типи вікових пірамід: прогресивний, стаціонарний та регресивний.
Типи вікових пірамід
Прогресивний Стаціонарний Регресивний
Прогресивний тип характеризується значною часткою в популяції молодих особин і низькою представленістю особин старших поколінь і за формою нагадує трикутник. Такий тип вікової піраміди може характеризувати як позитивні процеси у популяції, коли популяція швидко збільшує свою чисельність, і тому основну частину її складають особини репродуктивного віку та їх нащадки. Проте, подібний тип піраміди буде характеризувати популяції, в яких спостерігається швидке відмирання старших вікових груп.
Стаціонарний тип характеризується врівноваженим співвідношенням особин, які складають запас популяції та їх нащадків. Форма піраміди більша нагадує дзвін. Для таких популяцій характерно коли у пари особин в середньому народжується не більше 3-х нащадків.
Регресивний тип характеризується переважанням особин старших вікових груп над частою молодих. Форма нагадує кубок. Такий тип не обов’язково відповідає популяціям, що вимирають. Наприклад для організмів, зі високою плодючістю та значною тривалістю життя регресивний тип вікової піраміди є звичайним явищем. Наприклад, у зрілій діброві більшість дерев будуть являти собою старші вікові групи. Молоді дуби будуть зустрічатися як виключення на галявинах, що залишилися після відмирання окремих старих дерев.
Вікова структура видів, які характеризуються коротким життєвим циклом, має значну динаміку, а форма «піраміди» може значно відрізнятися від класичної. Наприклад, навесні більшість особин жовотогорлої миші у лісі буде представлено особинами, народженими рік тому. В середині літа як результат розмноження популяція буде складатися переважно з молодих особин. Восени кількість молодих та зрілих особин буде приблизно однаковою, проте до весни доживуть далеко не всі особини.
Сезонна динаміка вікової структури популяції жовтогорлої миші в лісовій екосистемі
Облік і аналіз вікової структури має велике значення для раціонального ведення мисливського або рибного господарства і прогнозування популяційно-екологічної ситуації. Популяції господарсько цінних видів, які характеризуються значною часткою особин щорічного поповнення, можуть витримувати доволі значні обсяги вилучення (до 50%) при збереженні можливості відтворення чисельності. У той же час, популяції видів зі складною віковою структурою, які мають незначну частку особин щорічного поповнення, можуть бути легко знищеними навіть при невеликих обсягах вилучення.