6.6 МЕТОДИ ОЦІНКИ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА ЩІЛЬНОСТІ ОСОБИН
Необхідно зазначити, що щільність не обов’язково пропорційна загальній чисельності популяції. Наприклад, якщо при збільшенні чисельності відбувається розселення виду із розширенням ареалу, то щільність може бути незмінною. Таким чином, щільність популяції не лише є кількісною оцінкою розміру популяції, а й параметром просторового розміщення особин. Наприклад, 100 дерев можуть рости на площі 1 га – це невисока щільність. Але 100 дерев на 0,5 га – це у двічі більша щільність. Від щільності популяції залежить її вплив на екосистему. Якщо одна особина дикого кабана припадає на 1 га лісу, екосистема функціонує нормально. Але, якщо на 1 га мешкає кілька особин, вони здатні практично знищити підлісок та зруйнувати лісову екосистему. Причому це може відбутися як при зростанні чисельності внаслідок розмноження, так і внаслідок зростання щільності при незмінній чисельності за умов скорочення площ, придатних для існування (наприклад при масштабних вирубках або розорюванні земель).
Існують різні методи оцінки чисельності та щільності популяцій:
1. Метод прямого підрахунку можна застосовувати у випадку великих добре помітних нечисленних організмів. При цьому вони можуть бути як малорухомими (наприклад, дерева), так і великими тваринами, що швидко рухаються (наприклад, олені, леви, великі птахи). Прямий підрахунок може проводитися за допомогою дистанційних методів спостереження. Наприклад, чисельність кажанів визначають за допомогою дистанційних акустичних детекторів.
2. Метод пробних площадок є найпоширенішим способом визначення щільності, на підставі якого можна оцінити й загальну чисельність популяції. Розмір території, на якій здійснюється підрахунок, залежить передусім від розміру особин (мураха чи олень), можливостей їх підрахунку (нерухоме дерево і рухлива тварина), типів просторового розподілу. Для великих хижаків площа підрахунку може сягати 100 км2. Для підрахунку дерев, вивірок чи мурашників можна взяти площу 1 га, тоді як для личинок травневого хруща чи дощового черв'яка — 1 м2. У водному середовищі або ґрунті поряд з одиницею площі для дрібних і мікроскопічних мешканців беруть одиницю об'єму 1 дм3 або 1л, 1 см3 або 1 мл. Крім площадок, можна використовувати трансекти або маршрути, коли обраховують кількість особи, які зустрілися на певному відрізку протягом певного часу.
3. Метод мічення і повторного відлову є зручним для загальної чисельності популяцій рухливих дрібних тварин (наприклад, мурах у мурашнику). Суть його полягає у тому, що відловлюють певну кількість тварин, і після мічення їх випускають на волю. Через певний час проводять повторні відлови, і за часткою, яку складають серед пійманих особин мічені, розраховують загальну чисельність популяції.
З метою уникнення негативного впливу стресу при відлові, розроблено методи дистанційного мічення. Наприклад, застосовують нетоксичні барвники при відвідуванні птахами гнізд або водопоїв.
Оцінка щільності популяції рослин за допомогою мірної рамки та мічення тварин
Крім абсолютних величин оцінки щільності популяції на практиці часто зручно використовувати відносні показники щільності:
1. Частота зустрічальності (трапляння) – міра ймовірності (шансу) виявити особину певного виду у випадково закладеному квадраті (ділянці). Наприклад, якщо було виявлено особину в одному з 10 випадково закладених квадратів, то частота зустрічальності буде становити 10%. Слід пам’ятати, що на точність цього методу впливає площа обраного квадрату.
2. Покриття (або проективне покриття) – величина, яка вказує на частку площі, яку займає даний вид. Фактично, ця величина відображає екологічну щільність популяції. Традиційно покриття визначають для рослин. Для визначення величини покриття використовують візуальну оцінку за допомогою приладу Леві або за фотографічними знімками.