10.1 ВСТУП. ВИЗНАЧЕННЯ
Моніторинг – (в широкому розумінні) процес спостереження та реєстрації даних про будь-який об’єкт через певні інтервали часу, протягом яких об’єкт суттєво не змінюється.
Отже, з метою вивчення динамічних систем, найважливішою умовою отримання точної інформації є вибір оптимального діапазону часу. Навіть найсучасніші, найточніші та чутливіші методи спостереження можуть не розкрити суть явища при невірному виборі інтервалу часу.
Екологічний моніторинг довкілля – комплексна система спостережень, оцінки та прогнозування стану навколишнього середовища та окремих його складових.
Слід зауважити, що некоректно використовувати вислів «комплексний екологічний моніторинг», оскільки будь-який екологічний моніторинг є комплексним. Крім того, не можна звужувати моніторинг до простого спостереження з параметрами довкілля або накопичення даних. На даний момент розвиток цього прикладного напряму екології створив власні методи оцінки та аналізу екологічної інформації.
Мета: створення інформаційної системи, що дозволяє отримувати достовірні відомості про стан довкілля та зміни окремих складових під дією природних та антропогенних факторів для забезпечення управління природоохоронної діяльності та екологічної безпеки.
З точки зору кібернетики, інформаційна система – це сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів у межах визначеної предметної галузі. Результатом функціонування інформаційних систем є інформаційна продукція – документи, інформаційні масиви, бази даних, інформаційні послуги.
Таким чином, основним продуктом екологічного моніторингу є інформація щодо стану довкілля. Інформація може бути різного ступеню адаптованості та насиченості за обсягами даних. Це може бути доступний для широкої громадськості висновок щодо конкретної ситуації на рівні понять «добре-погано» або «багато-мало» (наприклад повідомлення у засобах масової інформації). Також така інформація може бути призначена для фахівців і не містити однозначного висновку, проте представляти фактичні дані, їх опис та результати аналізу, використовувати спеціальну термінологію й бути значною за обсягом (наприклад, квартальний інформаційно-аналітичний огляд «Про стан довкілля України»).
Основні елементи моніторингу довкілля (завдання):
► спостереження – визначення, та реєстрація окремих параметрів та показників елементів довкілля. Включає збір первинної інформації, її накопичення, систематизацію, формування баз даних.
► оцінка – порівняння отриманих величин окремих параметрів та показників з нормативними, середніми, фоновими значеннями. Візуалізація даних у вигляді таблиць, графіків, карт.
► аналіз – інтерпретація результатів оцінки, отримання узагальненого висновку щодо стану довкілля або його окремих складових.
► прогнозування – визначення тренду у часі та (або) просторі змін окремих параметрів та (або) загального стану довкілля.
► науково-інформаційна підтримка прийняття управлінських рішень – вибір засобів та заходів по контролю за станом довкілля. Прогноз параметрів та загального стану довкілля за умов реалізації тих чи інших заходів.
Принципи екологічного моніторингу:
1. Комплексність – повнота, системність взаємопов’язаність всіх аспектів моніторингу, перехід від часткового до загального (індуктивне пізнання).
Важливо пам’ятати, що адекватну інформацію можна отримати лише за умови комплексної системи спостережень. Неповні, часткові спостереження, які не охоплюють всі діючі аспекти довкілля не можуть називатися екологічним моніторингом. З метою забезпечення комплексності застосовують певну надлишковість спостережень. Наприклад, моніторинг забруднення природних вод важкими металами повинне супроводжуватися спостереженнями за основними фізико-хімічними (рН, температура, мутність, концентрація розчиненого кисню) та гідрологічними параметрами (швидкість течії, зміни рівня води, наявність хвилювання).
2. Систематичність – регулярність, повторюваність через певні проміжки часу спостережень, оцінок та аналізів.
Лише спостереження, які проводяться через чітко визначені періоди, можуть дати інформацію для прогнозування. Невірний вибір часових рамок (найчастіше – занадто широкий) та нерегулярність спостережень не дають змоги отримати інформацію про протікання процесів у довкіллі.
3. Уніфікованість – стандартизація методів та підходів до спостережень, оцінок, аналізу та прогнозів шляхом приведення їх до однотипності та встановлення раціонального числа їх різновидів.
Використання однакових, загально прийнятих підходів дозволяє отримувати порівняні дані, що можуть бути проаналізовані, а висновки, отримані в результаті аналізу, будуть адекватними. Методики спостережень та вимірювань мають конкретне застосування для визначення конкретних параметрів та величин в конкретних компонентах середовища (зразках). Замінювати методику, або її модифікувати при виконанні моніторингу довкілля заборонено.