10.2 ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ДОВКІЛЛЯ
Час “народження” екологічного моніторингу - Під час Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (червень 1972 р.) було запропоновано відокремити від системи управління та контролю за станом довкілля та зробити незалежним видом діяльності екологічний моніторинг довкілля, зміст якого повинно складати спостереження за параметрами складових довкілля.
Основне рішення конференції: екологічні проблеми довкілля мають глобальний характер. Для їх оцінки та аналізу необхідно створення Глобальної системи моніторингу довкілля (Global Environmental Monitoring Systems – GEMS) шляхом об’єднання існуючих національних систем (перш за все європейської, радянської та американської).
Радянський Союз на диво дуже оперативно відреагував на постанову ООН і вже у грудні 1972 р. (через 5 місяців!) спеціальною постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР було організовано Загальнодержавну службу спостережень та контролю за забрудненням об’єктів природного середовища (ОГСНК). Організацію та забезпечення служби було покладено на Держкомгідромет СРСР. Крім того, до неї підключили кілька міністерств та відомств, які вже мали розгалужену мережу постійних постів спостережень.
Як наслідок такого політичного рішення «з гори»
Існуюча система екологічного моніторингу довкілля в Україні (як частина колишньої радянської) успадкувала низку проблем організації та функціонування.
1) Перша проблема: якщо у всьому світі основним завданням екологічного моніторинг є визначення будь-яких змін стану довкілля їх оцінка та прогнозування. То, в Радянському Союзі завданням моніторингу було лише визначення змін довкілля під дією антропогенної діяльності.
2) Друга проблема: наявність значної кількості відомств, діяльність яких дублюється. Це пов’язано з тим, що моніторингові дослідження історично окремо розвивалися за військовим напрямом, гідрометеорологічним напрямом, медичним та сільськогосподарським.