10.12 НОРМАТИВИ ДОПУСТИМОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ
Нормативи допустимого впливу на довкілля – (інша назва - виробничо-господарські нормативи) встановлюють з метою запобігання негативного впливу на довкілля господарської та іншої діяльності людини.
Залежно від природи впливу виділяють такі нормативи допустимого впливу на навколишнє середовище:
1) Нормативи гранично припустимих викидів (ГДВ) та скидів (ГДС)
2) Нормативи допустимих фізичних впливів
3) Нормативи утворення відходів виробництва та ліміти на їх розміщення
4) Нормативи допустимого вилучення компонентів природного середовища
5) Нормативи допустимого антропогенного навантаження
1) Нормативи гранично припустимих викидів (ГДВ) та скидів (ГДС) забруднювачів (інша назва науково-технічні нормативи).
Ці нормативи встановлюють для стаціонарних, пересувних і інших джерел дії на навколишнє середовище. В основі розрахунку таких нормативів покладено вимогу недопущення перевищення нормативів якості довкілля (у всіх випадках – санітарно-гігієнічних) в результаті нормальної господарської діяльності суб’єктів природокористування.
Існує два принципи розрахунку ГДВ і ГДС:
Технологічні нормативи розраховуються для джерел забруднення на основі найкращих існуючих технологій і відбивають допустиму кількість викидів та скидів у розрахунку на одиницю продукції, що випускається.
При неможливості дотримання технологічних ГДВ та ГДС можуть встановлюватися ліміти на викиди і скиди. Встановлення лімітів на викиди і скиди допускається тільки при наявності планів зниження викидів і скидів, погоджених з місцевими органами виконавчої влади, що здійснюють державне управління в галузі охорони навколишнього середовища.
Науково-технічні нормативи обмежують діяльність господарських об’єктів за рівнями інтенсивності потоків шкідливих речовин. Тобто від підприємства не вимагається безпосереднього дотримання тих чи інших ГДК. Само по собі перевищення величини ГДК не є порушенням з боку підприємства, проте є сигналом про невиконання встановлених науково-технічних нормативів.
2) Нормативи допустимих фізичних впливів – кількість тепла, рівні шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання, напруженості електромагнітних полів та інших фізичних впливів. Вони встановлюються для кожного джерела такого впливу з урахуванням впливу інших джерел фізичних впливів.
Єдиним діючим в Україні нормативом допустимого фізичного впливу на довкілля є обмеження температури скидиних вод до природних водойм. При скиді теплообмінних вод ТЕС повинні дотримуватися природного треморежиму водойми. Температура влітку в зоні впливу підприємства не повинна перевищувати понад 3оС від максимального значення за попередній 10-річний період спостережень.
Теплове забруднення водойми внаслідок скидання гарячої води АЕС
3) Нормативи утворення відходів виробництва та ліміти на їх розміщення
Норми утворення твердих побутових відходів або відходів виробництва – це кількість відходів, які утворюються на одну розрахункову одиницю (одного мешканця для житлового фонду, 1 м2 торгівельної та складської площі, або на 1 т виробленої продукції) за одиницю часу.
Для визначення кількості твердих побутових відходів за джерелами утворення проводять натурні виміри у населеному пункті протягом чотирьох сезонів року. Визначення кількості промислових відходів проводять при затвердженні відповідних технічних умов виробництва.
Розміщення та утилізація відходів здійснюється спеціалізованими підприємствами згідно укладених договорів з промисловими та комунальними підприємствами.
На жаль основним методом утилізації відходів в Україні залишається їх складування на спеціальних полігонах для розміщення твердих відходів (тобто, звалищах). Незначна частка відходів (не більше 10%) піддається справжній вторинній переробці (головним чином, метали). Навіть в Німеччині понад 60% пластикових відходів просто спалюють (хоча і в спеціальних печах). У більшості випадків переробка та утилізація відходів є економічно невигідною незалежно від стану економіки та виду відходів. У всіх країнах ця галузь є дотаційною (утилізація відходів починає враховуватися у ціні продукту з моменту його виробництва або ввезення на територію країни).
4) Нормативи допустимого вилучення компонентів природного середовища встановлюються з метою збереження природних ресурсів, забезпечення сталого функціонування природних екологічних систем та запобігання їх деградації. Слід розуміти, що основна мета – це забезпечення тривалого користування, а не збереження природних ресурсів як таких.
Об'єкти використання природних ресурсів:
- Надра
- Водні ресурси
- Водні живі ресурси
- Лісові ресурси
- Тваринні ресурси
- Рослинні ресурси
В залежності від суб’єкту природокористування та призначення ресурсів виділяють:
Загальне використання природних ресурсів — вид природокористування, який гарантується всім громадянам України для задоволення їх життєво необхідних потреб: оздоровчих, рекреаційних, матеріальних, естетичних тощо.
Ознаки:
- безоплатність природокористування;
- суб'єктом є лише фізичні особи;
- не закріплення в процесі природокористування природних ресурсів за окремими особами;
- відсутність необхідності надання спеціальних дозволів (за винятком обмежень, передбачених законодавством України).
Спеціальне використання природних ресурсів — здійснюється за спеціально наданими дозволами уповноважених органів управління.
Ознаки:
- Може здійснюватися не лише фізичними, а й юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями) для реалізації цілей виробничої та іншої діяльності.
- В порядку спеціального використання природні ресурси (земельні, водні, лісові, гірничі) надаються у володіння, користування або оренду.
- Отримання дозволів спеціально уповноважених на те органів та їх належна реєстрація.
- Спеціальне здійснюється за плату.
Оплата має на меті підвищення зацікавленості носія екологічних прав у збалансованому використанні об'єктів природи, стимулювання природокористувача в забезпеченні раціонального природокористування, підвищення ефективності природоохоронної діяльності. Слід пам’ятати, що ніякі кошти не здатні компенсувати збитків для природи.
5) Нормативи допустимого антропогенного навантаження встановлюються за величиною граничного сукупного впливу всіх антропогенних джерел на довкілля та (або) чутливі компоненти природного середовища в межах конкретних територій (акваторій) при дотриманні якого забезпечується стабільне функціонування природних екосистем та зберігається рівень біологічного різноманіття.
Такі нормативи знаходяться в стадії розробки, проте вже на сьогоднішньому етапі дозволяють провести комплексну оцінку екологічної ситуації.
Комплексна оцінка екологічної ситуації на території України
В Україні єдиним діючим нормативом допустимого антропогенного навантаження є норматив допустимого антропогенного рекреаційного навантаження. Цей норматив розраховують з метою визначення граничної кількості відпочивальників у зонах відпочинку та рекреаційних районах в межах об’єктів природно-заповідного фонду України.
