10.13 АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Самі по собі цифри, отримані під час проведення екологічної оцінки параметрів довкілля, нічого не кажуть. Їх необхідно інтерпретувати, тобто визначити конкретні параметри середовища, що становлять небезпеку для природних екосистем та здоров’я людини, визначити ступінь їх змін (відхилень), з'ясувати наслідки для довкілля та людини. Аналіз екологічної інформації – інтерпретація результатів оцінки параметрів компонентів навколишнього середовища, отримання узагальненого висновку щодо стану довкілля (окремих складових) та його впливу на людину та природні екосистеми.
Існує два етапи інтерпретації екологічної інформації. На першому етапі необхідно порівняти отриману інформацію з певними критеріями (критеріальний аналіз). На другому – встановити наслідки для довкілля, екосистем, людини.
1. Порівняння – основний метод критеріального аналізу.
1.1. Порівняння з нормативними величинами (якщо такі є, або якщо такі нормативи є адекватними для даної ситуації). Частою помилкою є невірне використання величин для порівняння. Наприклад, для оцінки забруднення води у водоймі використовують нормативи для питної води, або забруднення грунтів у місті порівнюють з нормативами для орних грунтів.
1.2. Порівняння з раніше отриманими величинами або взятими з інших джерел (наукові публікації, звіти).
Слід обережно відноситися до результатів, отриманих іншими фахівцями. Слід дотримуватися тих самих методів, що і автори порівнюваної інформації.
1.3. Порівнянні з референсними умовами. Якщо немає з чим порівнювати, необхідно на етапі формування первинної програми моніторингу запланувати пункти спостереження, результати яких будуть слугувати для порівняння. Такими пунктами можуть бути контрольні точки, які розташовані на віддалені від джерела забруднення або вище за течією відносно створу скиду.
2. Переведення отриманих величин у маркери процесів. Не існує адекватних прямих математичних методів, які б дозволяли величину порівняльної оцінки переводити безпосередньо у показники наслідків для екосистем, довкілля та людини. Будь які «екологічні індекси» будуть нездатними оцінити все різноманіття та складність функціонування екосистем. Тому основним методом екологічного аналізу є застосування експертної системи оцінки.
Експертна оцінка – процедура отримання оцінки проблем на основі думки спеціалістів даної галузі знань (експертів) з метою наступного прийняття рішення.
Умовою отримання адекватних маркерів процесів є участь в аналізі досвідчених експертів. Експерт повинен орієнтуватися у широкому колі питань в певній галузі. Слід пам’ятати, що всі люди (і вчені, і особливо – управлінці) оперують лише двома поняттями «добре» або «погано». Тобто, з метою отримати дійсно смислову інформацію, всі кількісні величини повинні бути переведені у поняття «добре» або «погано», «багато» або «мало». Однак слід пам’ятати, що значний вплив на інтерпретацію має особиста позиція дослідника. Для нівелювання впливу суб’єктивізму застосовують спеціальні методи експертної оцінки.
Дельфійський метод.
Дельфійський метод (розроблено у 1950-х рр. у США для прогнозування майбутніх військових дій у світі). Основні положення: заочність, багаторівневість, анонімність.
Суть методу – облік незалежної думки учасників експертної групи шляхом послідовного об’єднання ідей та відповідей під час багатократних анонімних групових опитувань.
Метод включає наступні етапи:
- Підбір групи спеціалістів, які непов’язані один з одним.
- Формулювання питань або проблеми
- Анонімне опитування групи
- Вибір відповідей, які найчастіше зустрічаються
- Ознайомлення групи з відповідями
- Анонімне опитування групи (повторне)
- Вибір відповідей, які найчастіше зустрічаються
- Вибір рішення, яке висловили більшість з опитаних.
Недоліки:
- значна тривалість проведення експертизи.
- якщо розглядається вузька проблема важко дотриматися анонімності опитування
- замовник оцінки повинен розуміти суть питання, оскільки від правильності формулювання питань та відбору варіантів відповідей залежить результат опитування.
Мозковий штурм.
Мозковий штурм – колективний метод пошуку рішення шляхом очного обговорення проблеми групою спеціалістів.
Метод включає наступні етапи:
- Постановка проблеми.
- Генерація ідей – головне їх кількість.
- Групування, оцінка та відбір ідей.
Метод має наступні правила:
- Критика будь-яких запропонованих рішень забороняється.
- Вітаються будь-які, навіть фантастичні ідеї.
- Можна комбінувати та розвивати чужі ідеї.
- Головна мета – отримання найбільшої кількості ідей.
Недоліки:
- Значний вплив авторитетів, бажано, щоб всі учасники експертної групи були рівними або представляли незалежні установи.
- Основне навантаження припадає на організаторів, які повинні потім відібрати цінні ідеї. Причому необхідна нестандартна інтерпретація рішень.
- Підходить до вирішення простих задач, які не потребують складних попередніх розрахунків, оцінок, моделювань.
Як можна бачити з наведених прикладів, жоден з методів аналізу екологічної інформації не дозволяє отримати швидку та однозначну відповідь щодо наслідків факторів, що аналізуються. Тому не варто розраховувати на залучення широкого кола фахівців при аналізі складних екологічних процесів. Саме цим пояснюється складність інтерпретації наслідків кліматичних змін для біосфери, і, навіть, наявність таких змін. Основне навантаження та відповідальність при прийнятті рішень припадає на організаторів та замовників екологічного аналізу.