10.4 ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ (ДСЕМ) УКРАЇНИ
Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”, 1991 р.
Розділ V. Спостереження, прогнозування, облік та інформування
в галузі навколишнього природного середовища
Стаття 22. Моніторинг навколишнього природного середовища.
З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу
інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін та розробки науково обгрунтованих рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні створюється система державного моніторингу навколишнього природного середовища.
Спостереження за станом навколишнього природного середовища, рівнем його забруднення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, іншими спеціально уповноваженими державними органами, а також підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища.
Зазначені підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно передавати відповідним державним органам аналітичні матеріали своїх спостережень.
Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів є Міністерство екології та природних ресурсів.
1. Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) Республіканський комітет АР Крим з екології та природних ресурсів, державні управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві і Севастополі, державні територіальні геологічні організації;
2. Міністерство надзвичайних ситуацій України (МНС)
регіональні головні управління МНС, організації гідрометеорологічної служби, Державне спеціалізоване науково-виробниче підприємство «Чорнобильський радіоекологічний центр»;
3. Міністерство охорони здоров'я України (МОЗ)
регіональні управління охорони здоров'я та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби;
4. Міністерство аграрної політики (Мінагрополітики)
територіальні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції, управління сільського господарства і продовольства, державні інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства;
5. Державне водне агентство (Держводагентство)
територіальні управління меліорації і водного господарства та регіональні управління водних ресурсів;
6. Державне земельне агентство (Держземагентство)
територіальні органи земельних ресурсів;
7. Державне агентство лісових ресурсів (Держлісагентство)
Республіканський комітет лісового господарства АР Крим, обласні управління лісового господарства.
8. Міністерство з питань житлово-комунального господарства України (Мінжитлокомунгосп) – територіальні управління житлово-комунального господарства та виробничі об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства;