6.14 СМЕРТНІСТЬ ТА КРИВІ ВИЖИВАННЯ
Значний вплив на приріст популяції мають процеси відмирання особин. Як і народжуваність, смертність у популяції можна оцінити кількісними параметрами, що виражають як число померлих особин на 1000 осіб протягом року (для людини у проміле ‰). В екології величина смертності враховує всіх відмерлих особин незалежно від того, померли вони від старості і хвороб, чи загинули від хижаків або в конкурентній боротьбі з особинами свого виду. З метою розкриття популяційних процесів розраховують коефіцієнти смертності по окремих вікових групах.
Найважливішим показником є коефіцієнт дитячої смертності, оскільки він може повністю нівелювати високі показники народжуваності. Зокрема, найбільшими коефіцієнтами дитячої смертності у світі є Ангола – 180 ‰, Сьерра-Леоне – 154 ‰, Ліберія – 138‰, які за показниками народжуваності знаходяться відповідно на 7, 10 та 3 місцях у світі. Для України цей показник становить 8‰, для Франції – 4‰, Великобританії – 5‰. Зрозуміло, що зі збільшенням вікової групи смертність зростає. Проте, вікова динаміка смертності може значно варіювати в окремих популяціях, розкриваючи внутрішньопопуляційні процеси. У зв'язку з цим велике значення має визначення питомої смертності для можливо окремих вікових груп. Повна картина смертності в популяції послідовно описується статистичними таблицями виживання. Для ілюстрації динаміки смертності використовують криві виживання, які графічно відображають частку особин кожної вікової групи, що вижили.
Криві виживання поділяють на три загальних типи:
Сильно опукла (І) крива – в таких популяціях смертність низька протягом всього життя особин, цей тип кривої характерний для дрозофіл, а також видів великих тварин і, зазвичай, – людини.
Якщо ж в популяції спостерігається висока смертність на ранніх стаціях – тоді крива стає сильно увігнутою (V). Прикладом такого організму є водні двостулкові молюски (наприклад беззубка), у яких висока смертність спостерігається на стадії вільноплаваючої личинки. Після осідання на субстрат, очікувана тривалість життя сильно збільшується.
До проміжного типу відносяться криві виживання для тих видів, у яких є рівна ймовірність загибелі на будь-якому етапі розвитку (наприклад, у гідри).
Крім зазначених типів кривих можна виділити і інші. Так у комах із повним циклом перетворення (наприклад, метеликів) така крива має ступінчастий характер, оскільки у них смертність на стадії яйця та перед заляльковуванням більша ніж на стадії гусені та лялечки.
Виявлено, що на форму кривої виживання впливає ступінь турботи про нащадків. Так, криві виживання бджіл і дроздів (які піклуються про потомство) значно менше увігнуті, ніж у коників і сардин (які не піклуються про нащадків).
Узагальнені криві виживання різних організмів:
І – великі ссавці, птахи, рептилії людина розвинутих країнах; ІІ – комахи з повним перетворенням; ІІІ – гідра; IV - птахи, гризуни, людина у слаборозвинутих країнах; V - двостулкові молюски, дерева.