9.8 КРИЗА ПОЛИВНОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА
Попри те що племена мисливців-збирачів не поспішали переходити до землеробства, більшість дослідників розглядають цей процес як позитивне зрушення в розвитку людського суспільства. Перші землеробські культури були не лише в повній мірі забезпечені їжею, але і мали надлишок ресурсів. Свідченням чого є залучення великих груп людей до діяльності не пов'язаної із видобутком їжі (будівництво пірамід, храмів, крупні військові кампанії тощо). Але згодом результативність існуючих методів землеробства зменшувалась, тягнучи за собою занепад землеробських цивілізацій. Як зазначає Сетон Ллойд: "Завдяки серії спеціальних досліджень, крок за кроком відновлено картину зниження продуктивності, викликаної не якоюсь певною катастрофою, а корінними та непоправними недоліками в існуючій системі обробки землі".
Основними недоліками зрошувального землеробства, що призводили до трансформації біотопів в пустелі та напівпустелі були:
- замулення зрошувальних каналів;
- вирубка лісів для нових угідь.
Люди давно помічали ознаки кризи. Ще 2400 років тому Платон так описує шкоду заподіяну людиною землям Аттики: «Те, що залишилось тепер, як порівняти з тим, що було колись, нагадує скелет – усю масну та м'яку землю змарновано… Є гори, де зараз не залишилося нічого, крім поживи для бджіл, а ще недавно там були дерева… і безмежні пасовиська. Більше того, земля тоді збагачувалась від щорічних Зевсових дощів, які не пропадали як тепер… (а утворювали)… багато джерел і струмків» (діалог «Критій»).
Зрошувальне землеробство виявилось тупиковим шляхом розвитку, назріла необхідність зміни ведення господарства. Для подолання Кризи поливного землеробства різні цивілізації спробували наступні шляхи (часто комбінуючи їх між собою):
- перехід до простих форм незрошувального виробництва: парового землеробства, багатопільно-трав'яного землеробства, богарного землеробства;
- відхід від землеробства, зародження перегінного скотарства;
- додаткове вдосконалення методів сільського господарства, наприклад: розповсюдження водяного млина та заміна сохи на плуг в часи Середньовіччя, підковування коней (з 4 ст. н.е.), винайдення вітряка (з 12 ст. н.е.) тощо.