7.1 ВСТУП. ВИЗНАЧЕННЯ
У розділі 1.6.1 було вказано, що центральним об’єктом вивчення сучасної екології виступає екосистема. Обов’язковим компонентом всіх екосистем є живі організми. Але, вони утворюють не просто набір особин окремих видів. Як елемент складної системи сукупність живих організмів утворює специфічну підсистему – біотичне угрупування (біоценоз). В середині 20-го сторіччя численними дослідженнями екологів було встановлено, що біотичне угрупування окремої екосистеми нерозривно пов’язано зі своїм навколишнім середовищем. Причому живі організми залежать від параметрів навколишнього середовища, але й одночасно формують його та видозмінюють властивості середовища (див. докладніше розд. 4.4). Всі ці складні системні зв’язки досліджуються у рамках окремого розділу екології – синекології.
Синекологія – розділ екології, який вивчає взаємовідношення біоценозів з їх середовищем існування. В даному випадку під середовищем існування мається на увазі сукупність абіотичних фізико-хімічних чинників та факторів живої природи (біотичних).
В багатьох підручниках синекологію визначають як розділ екології, що вивчає тільки біоценоз. Але не можна досліджувати угруповання окремо без середовища його існування, оскільки структура біоценозу, його статичні та динамічні параметри визначаються параметрами довкілля. Тобто сучасна синекологія з позиції системного підходу вивчає екосистему як сукупність підсистем живих організмів та їх довкілля, між якими існують системні зв’язки.
В багатьох підручниках синекологію визначають як розділ екології, що вивчає тільки біоценоз. Але не можна досліджувати угруповання окремо без середовища його існування, оскільки структура біоценозу, його статичні та динамічні параметри визначаються параметрами довкілля. Тобто сучасна синекологія з позиції системного підходу вивчає екосистему як сукупність підсистем живих організмів та їх довкілля, між якими існують системні зв’язки.
В свою чергу під екосистемою розуміють об'єкт, утворений біотичними і абіотичними елементами, речовинно-енергетичні й інформаційні зв'язки між якими формують цілісну структуру.
Як і більшість природничих наук (фізика, хімія, біологія), синекологія розвивалася від великого до малого: від пізнання макросвіту – до рівня дослідження мікросвіту. Спершу було сформульовано поняття про біосферу, і лише через 40 років почали вивчати окремі екосистеми. Історично поняття біосфера з’явилось у 1875 р., коли його вперше застосував австрійський геолог Едвард Зюсс. Хоча ще на початку 19 ст. у своїх лекціях французький вчений Жан Батист де Ламарк застосовував словосполучення «область життя» для визначення поширення живих організмів на планеті. Вчення про біосферу фактично було сформовано тільки в 1926 році В.І. Вернадським, який встановив, що біосфера є цілісною системою, речовино відносно замкненою та енергетично відкритою. На даний момент під біосферою розуміють одну з підсистем географічної оболонки Землі, яка включає у себе гідросферу та частину атмосфери й літосфери, що заселені живими організмами та які зазнали їх біогеохімічного впливу. Фактично біосфера – це глобальна екосистема нашої планети.
Карта розподілу біомів суходолу
Уперше термін «екосистема» запропонував американський ботанік та фітоценолог Артур Тенслі лише у 1935 р. Саме американська і взагалі англомовна література переважно застосовує термін «екосистема». Одночасно, в умовах ізоляції від глобального наукового світу, розвивалось екосистемне вчення в СРСР і в 1940 р. теж ботанік В. М. Сукачов запропонував термін «біогеоценоз». Багато хто з авторів екологічних підручників та посібників розглядають ці терміни як синоніми. Проте між ними існують суттєві відмінності. Біогеоценоз — поняття, яке включає лише природні екосистеми значних розмірів, чітко відмежовані від аналогічних утворів кліматичними, геологічними, едафічними, гідрологічними, біоценотичними, геохімічними та енергетичними границями (природний ліс, гірська долина, велике озеро). Поняття «екосистема» більш широке і застосовується також для штучних та модельних систем.
На сьогодні термін «біогеоценоз» не використовується в англомовній літературі, але продовжує застосовуватися у наукових публікаціях на кирилиці. Основною проблемою для обґрунтування існування біогеоценозу є складність визначення меж – де ж закінчується один біогеоценоз, і починається іншій? Крім того залишається відкритим розуміння «природності» таких систем. Найчастіше використовують більш широкий термін «екосистема».
Масштаби екосистеми можуть бути надзвичайно широкими – від краплі води, від калюжі або окремого дерева, і закінчуючи екосистемою Світового океану або біосфери. Для характеристики великих регіональних або субконтинентальних екосистем використовують термін біом. Найпоширенішим принципом виділення біомів є кліматично-геоботанічна система. Зокрема, за такою системою на території України виділяють 3 біоми: мішані ліси, степ та середземноморський біом.
