7.7.4 СТРУКТУРНЕ РІЗНОМАНІТТЯ БІОЦЕНОЗУ – ВИДОВЕ БАГАТСТВО
Як було показано вище, всередині біоценозу існує складна система біотичних зв’язків між окремими видами та їх популяціями. В стабільній екосистемі всі ресурси поділено між біотичними угрупованнями та окремими видами – всі ніші є зайнятими. Таким чином, члени одного біоценозу в ході співіснування пристосовуються один до одного. Це явище отримало назву коадаптація – поява спеціальних морфологічних та функціональних ознак у видів, які співіснують у складі одного біоценозу (синузії, консорції). Найбільш вираженими коадаптивними ознаками характеризуються види у складі консорцій. Наприклад, взаємне пристосування будови квіток до запилення тваринами (не лише комахами!).
Запилення рослин родини Lamiacea комахами та Whiteheadia bifolia (Hyacinthaceae) гризунами
Отже, біоценоз складається не просто з набору видів, які здатні виконувати певні екологічні функції. Ці види утворюють складну структуру. Перше, на що звертають увагу при вивченні будь-якого біоценозу, це велика кількість видів, як його формують. Навіть важко підібрати для всіх них екологічні функції, розділити екологічні ніші! Така «надлишковість» видів у складі біоценозу зумовлена ефектом мультиплікативності внаслідок дії закону «необхідного різноманіття». Для характеристики видової структури біоценозу та проведення порівняльного аналізу застосовують два параметри: видове багатство та видове різноманіття, які не слід плутати.
Видове багатство – це загальне число видів, що мешкають в певному біотопі. Наприклад, перелік видів – мешканців лугової екосистеми. Видове багатство виражають як загальне число видів, а представляють у вигляді таблиці – видових списків. Часто видове багатство заміняють поняттям «фауна» або «флора» (наприклад, фауна птахів Голосіївського лісу або мікрофлора кишечника).
Видове багатство личинок комарів-хірономід (Chironomidae) двох біотопів
озера Байкал (Кравцова, 2010)
У багатьох випадках немає можливості визначити до виду всіх представників біоценозу. Крім того, часто споріднені види виконують подібні екологічні функції в угрупованні. У таких випадках визначають не видову, а таксономічну структуру біоценозу (таксон – група організмів, об'єднаних на основі загальноприйнятих методів класифікації, пов'язаних між собою тим чи іншим ступенем спорідненості). Особливо часто таксономічну структуру угруповань вивчають у гідроекологічних дослідженнях.
Таксономічна структура донного біоценозу (бентосу) річкової екосистеми
Для видового багатства екосистем Земної кулі характерне закономірне зростання у напрямку від високих широт – до низьких (від помірного клімату, до тропіків) – закон Уолеса. Наприклад, у зонах помірного клімату обох півкуль Землі налічується 920 видів бабок. У тропічній зоні їх видове багатство перевищує 2100 видів.