7.7.7 ТИПОЛОГІЯ СУКЦЕСІЙ
В залежності від початкової стадії, сукцесії поділяють на первинні та вторинні.
Первинні сукцесії – процес розвитку екосистеми на ділянках, повністю позбавлених живих організмів та їх діаспор (скелі, застигла лава, піщані дюни). Зазвичай первинні сукцесії проходять повільно, а склад серіальних угруповань визначається близькістю та складом сусідніх біоценозів. Повільний хід сукцесії пов'язаний з тим, що незаселена територія являє собою фактично голий екотоп, який поступово видозмінюється на біотоп завдяки середовище перетворювальній активності первинних поселенців (руйнування скельної породи, накопичення органічного субстрату та біогенних речовин). Особливість видового складу біоценозу буде залежати від відстані та ступеню ізоляції найближчої подібної екосистеми, що слугує джерелом надходження нових видів до біоценозу (біофонд). Наприклад, острівна флора та фауна тим більш унікальна, чим більша відстань від сусідніх островів або материку (острівний ефект).
Схематичне зображення етапів первинної та вторинної сукцесії
Вторинні сукцесії – процес відновлення біоценозу після часткового руйнування екосистеми. Зміна серіальних стадій і досягнення клімаксного стану тут відбувається значно швидше, ніж за первинних сукцесій, за рахунок збереження умов біотопу: наявність зміненого субстрату (грунт), накопичені біогенні речовини, діаспори організмів попереднього угруповання.
В залежності від причин які викликають порушення існуючої екосистеми та запускають процес сукцесії, вони поділяються на два типи: 1) ендогенні, або автогенні, 2) екзогенні, або алогенні. Ендогенні сукцесії відбуваються постійно завдяки поступового розвитку біоценозу, який видозмінює біотоп. Відбувається коадаптація окремих членів біоценозу. Внаслідок повільної ендогенної сукцесії стан клімаксу стає недосяжним, оскільки будь-яка екосистема постійно змінюється, навіть за умов сталості кліматичних факторів та відсутності геологічних процесів. Екзогенні сукцесії є наслідком порушення динамічної рівноваги сформованого біоценозу під дією зовнішніх чинників (кліматогенні, пірогенні, зоогенні, фітогенні та антропогенні).
В залежності від трофічної структури біоценозу, що змінюється, розрізняють автотрофні та гетеротрофні сукцесії.
Автотрофні сукцесії – це розвиток біоценозів з домінуванням пасовищних трофічних ланцюгів. Основні зміни в таких біоценозах відбуваються на рівні видового складу продуцентів. Гетеротрофні сукцесії характерні для біоценозів з домінуванням детритних трофічних ланцюгів, коли в екосистемі міститься запас органічних речовин (наприклад, забруднена водойма, купа компосту, труп тварини, гниле дерево).